Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 916/699/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Одеса (далі - Підприємство),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015

зі справи № 916/699/13

за позовом Підприємства

до Служби автомобільних доріг в Одеській області, м. Одеса (далі - Служба),

про стягнення 127 169,12 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Одеській області, м. Одеса (далі - Інспекція).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2014 (колегія суддів у складі: Горячук Н.О. - головуючий, Зайцев Ю.О., Панченко О.Л.): позов задоволено; зі Служби стягнуто на користь Підприємства заборгованість за виконані роботи в сумі 110 392,12 грн., заборгованість згідно з пунктом 6 вимог Інспекції в сумі 16 777 грн. та судовий збір у сумі 2 543 грн.; Підприємству повернуто з державного бюджету України судовий збір у сумі 227,36 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючий, Головей В.М., Шевченко В.В.): апеляційну скаргу Служби задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014 скасовано; у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015, а рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014 залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, а саме статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.07.2010 по перше півріччя 2012 року, про що складено акт від 13.11.2012 № 06-19/579.

20.12.2013 за № 15-06-34-14/12268 Інспекція направила позивачу вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства (далі - Вимога).

У січні 2013 року Підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції про визнання нечинними та скасування пунктів 2-4, 5 у частині порушень на суму 158 063,23 грн., пункту 6 у частині порушень на суму 11 368 грн., пунктів 7-9, 10 у частині порушень на суму 7 503,83 грн. доплат за шкідливі умови праці та додаткові відпустки у сумі 2 881,06 грн. відрахувань ЄСВ, пунктів 12,15 Вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 зі справи № 815/570/13-а, позовні вимоги Підприємства задоволено, пункти 4 та 6 (частково, в сумі 11 368 грн.) Вимоги скасовані.

Відповідно до пункту 4 Вимоги однією зі складових з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування є заходи щодо організації і безпеки дорожнього руху; в свою чергу, однією із складових заходів організації і безпеки дорожнього руху є освітлення автомобільних доріг.

Віднесення до складу загальновиробничих витрат філії "Червонознамянська ДЕД" Підприємства стаціонарного електричного освітлення автомобільної дороги М-05 "Київ-Одеса" на суму 129 344,12 грн. є обґрунтованим та входить до предмета договору, що було визнано рішенням адміністративного суду, а пункт 4 Вимоги скасовано.

Витрати філії "Червонознамянська ДЕД" у сумі 129 344,12 грн. на стаціонарне електричне освітлення автомобільної дороги М-05 "Київ-Одеса" частково відшкодовані замовником робіт - Службою в сумі 18 952 грн. Заборгованість за виконані роботи в сумі 110 392,12 грн. відповідачем не оплачена, тому дана вимога є обґрунтованою.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 зі справи № 815/570/13-а встановлено, що Підприємством не було допущено порушень щодо врахування транспортування будівельного сміття, яке перевезено філією "Ізмаїльська ДЕД" на суму 3 716 грн., та скасовано пункт 6 Вимоги в цій частині.

Одеський окружний адміністративний суд зазначив, що викладене в пункті 6 Вимоги недоотримання філією "Ізмаїльська ДЕД" Підприємства коштів у сумі 7 652 грн. за перебазування будівельних машин та механізмів на відстань, що перевищує 15 км від міста розташування бази механізації, є хибним.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 777 грн. заборгованості згідно з пунктом 6 Вимоги обґрунтовані.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, додатково з'ясував та зазначив таке.

Відповідно до листа від 18.01.2013 №14-1/83 за підписом директора Підприємства позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати понесені ДП "Облавтодор" витрати шляхом оплати відповідних актів виконаних робіт.

У відповідь відповідач у листі від 18.01.2013 за №01/109 повідомив, що прийняти та оплатити роботи не може, оскільки останні не підтверджені первинними документами, а саме формами КБ-2, відомостями ресурсів, відомостями загальновиробничих витрат, бухгалтерськими довідками про сплату за електроенергію, використану на освітлення доріг загального користування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини, які регулюються цивільним законодавством; для дослідження наявності підстав для стягнення відповідних коштів слід дослідити умови договорів від 05.03.2012 № 69У, від 16.08.2010 № 54У, укладених Підприємством і Службою, що вбачається з актів виконаних робіт та довідок про вартість робіт.

Підприємство не подало в обґрунтування позову доказів понесених витрат, які підтверджуються бухгалтерськими довідками про сплату за електроенергію, використану на освітлення доріг загального користування на підтвердження акта приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року на суму 110 392 грн., відомостями ресурсів, відомостями загальновиробничих витрат, договорами з відповідними організаціями на підтвердження фактично понесених витрат, на підставі яких виконувалися роботи відповідачем.

Той факт, що Інспекцією під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено необґрунтоване віднесення витрат, та, відповідно, суми збитків його філії, не є підставою для стягнення коштів з відповідача, оскільки це не підтверджено первинними документами.

Посилання на акт Інспекції як на підставу задоволення позовних вимог є неправомірним.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року на суму 110 392 грн. не підписаний представником замовника - Службою, а підстави виникнення заборгованості в сумі 16 777 грн. суду взагалі невідомі та з матеріалів справи не вбачаються. Інших доказів в обґрунтування наявності заборгованості позивачем не подано.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи в сумі 110 392,12 грн. та заборгованості згідно з пунктом 6 Вимоги в сумі 16 777 грн.

Згідно з приписами ГПК України:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Підставою для звернення до суду позивача є Вимога, в якій Інспекція вимагала від позивача відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою, щодо якої здійснено безпідставні витрати, провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо відшкодування коштів.

Згідно з пунктом 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав саме контролюючі органи мають право на порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи, встановивши, на відміну від місцевого господарського суду, що: позивач помилково обґрунтовує свої вимоги актом Інспекції, оскільки його позовні вимоги виникли на підставі господарських правовідносин, а саме виконання робіт та надання послуг; позивач не подав суду первинних документів, які підтверджували б заборгованість відповідача, обґрунтований розрахунок боргу за періодами, з посиланням на первинні документи; факт відсутності належних доказів, зокрема, договорів підряду, копій відповідних угод, на підставі яких виникли відповідні зобов'язання, - дійшов обґрунтованого висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують, оскільки пов'язані із встановленням обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній. Проте згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Невиконання ж позивачем передбаченого згаданими нормами ГПК України процесуального обов'язку щодо доведення в суді належними доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у силу наведеного припису частини другої статті 1117 ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 зі справи № 916/699/13 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій